Зазвичай вибір самої першої машини перетворюється в масштабне божевілля, з avtorazborka.org.ua обслуговування вашої першої автівки буде значно легшим . Особливо, якщо новоспечений водій самостійно визначає породу свого «сталевого коня». Йому доводиться керуватися порадами друзів, родичів та інших небайдужих. То який же вибір оптимальний?
Найчастіше новачкові радять купити що-небудь дешеве, щоб самостійно «прохавати життя з самого низу». Зазвичай під цим маються на увазі всі кола пекла як гаражного, так і сервісного. Ну а найвагоміший аргумент на користь автохлама – «все одно ж стукнеш».
На покупку мотлоху зазвичай виділяється сума в 50-70, іноді 100 тисяч гривень. За ці гроші, до речі, вибір машин різноманітний. Починаючи від нашої «класики» і закінчуючи буржуазними «Кадети», «Скорпіо», «Пасатами» другого-четвертого поколінь та іншими подібними динозаврами.
В принципі, вибір старої, що побачила на своєму віку машини, логічний. Але виправданий він тільки в разі, якщо людина свідомо вибирає шлях підвищеної складності. Мало хто з новачків реально розуміє, що його чекає після покупки умовного BMW бородатих років. Шансів, що автомобіль буде хоч в більш-менш прийнятному технічному стані, практично немає.
Проходить кілька днів, тижнів або місяців і новачок відправляється в захоплюючу подорож по колам автомобільного пекла. Спочатку в його авто виходить з ладу один вузол, потім інший, потім відразу кілька. І, що називається, понеслася. Спроби самостійних ремонтів зазвичай лише погіршують ситуацію, тому в гаражах умовних дядя Вася новачок буквально поселяється. А грошей на весь цей «шаманізм» йде не так уже й мало.
Але це півбіди. Старі автомобілі абсолютно не відповідають сучасним вимогам безпеки. І якщо трапиться аварія, то в цьому мотлоху можна залишитися назавжди або стати інвалідом. Зрозуміло, що ймовірність такого розвитку подій мінімальна, але вона є.
Але якщо новачок прагне дізнатися тонкощі сервісного і гаражного ремонту, то автохлам – це ідеальний варіант. Володіючи старовинними «Жигулями», він точно дізнається конструкцію автомобіля, а також для чого потрібна «ось ця штучка» та «куди приліпити цю залізяку».
У мене є якраз такий знайомий. Будучи студентом, він підробив 20 тисяч і купив «Оку». Точніше, проржавілий металобрухт на колесах. Машина спочатку не заводилася, що продавець пояснив «здохлих» акумулятором. На ділі виявилося, що спочив двигун, як і вся ходова в цілому.
Не знаю, скільки мій знайомий вбухав грошей в ремонт свого «коня», але через кілька місяців «Ока» вже пихкала по міських вулицях. І я жодного разу від нього не чув поганого слова на адресу машини. Через пару років він її продав і купив нову «Калину». І був усім задоволений. Одного разу він навіть зізнався, що саме «Ока» перетворила його з хлопчика на справжнього чоловіка. Так що кожному – своє.